Авторські твори

УКРАЇНСЬКЕ МАЛЯРСТВО ХХ-го СТОЛІТТЯ

ЗІ ЗБІРКИ МУЗЕЮ УКУ (КОЛЕКЦІЯ ІВАНА ГРЕЧКА)

Бачинська-Сельська Аґнеса – 29 жовтня 1942, с. Клочків, Чернігівськ область – художник-живописець, член Національної спілки художників України (1978). Працює у жанрах натюрморту, пейзажу та художнього текстилю.

Боцманюк Юліан – 3 дипня 1885, с. Сморжів, Львівська область – † 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада – український художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка. Навчався у Львові, у Краківській (1908–1914) та Празькій академіях мистецтв (1923–1927). У 1914 році отримав державну австрійську стипендію, що дала йому можливість виїхати за кордон для вдосконалення свого таланту, також у 1914 році художник записався у легіон Українських Січових Стрільців, в якому провів Першу світову війну, а пізніше в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.). Найвідомішими творами Ю. Боцманюка є розписи церков в стилі українського модерну. Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному А. Шептицьким. Проте у 1952 році, за наказом радянської влади, були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.

Васьків Осип – 1895-1972. Народився у містечку Йорданів біля Кракова. Освіту здобув у Львівській семінарії з відзнакою, пізніше закінчив Львівську Вільну академію мистецтв та ще й протягом року у Львівському університеті вільним слухачем вивчав санскрит, у Варшаві навчався у Вищій школі журналістики. Після отримання освіти, із 1917 до 1929 року працював у Варшаві при зразковій школі на вищих педагогічних курсах. У 1920-1930-их роках виставляється на різних Варшавських та Львівських виставках. Його модерністські роботи конкурували із самим Казимиром Малевичем, не кажучи вже про інших художників. У 1930-му залишив свою дружину, дім і життя у Варшаві й переїхав до Делятина. Причиною цьому стали проукраїнські та релігійні погляди. На теренах Делятинщини митець прожив понад чотири десятиліття.

Венгринович Тирс– 24 вересня 1924 р., м. Дрогобич –  † 23 травня 2002 р., похований на цвинтарі «Нові Батовиці» у Кракові. Зростав і виховувався майбутній художник у Сяніку. Коли в нього проявився художній талант, батько відвів його до учителя малювання Лева Ґеца. Під час війни Тирс навчався в українській гімназії в Ярославі. У 1942 р. здобув перше досягнення в малярстві: роботи прийняли на виставку у Львові. Взявши участь у першій повоєнній художній виставці, Тирс відправився до Кракова.  Він знайшов своє покликання у графіці. Хоч протягом 23 років, будучи співробітником відділу археології Малопольщі Польської академії наук у Кракові, він професійно займався чимось зовсім іншим: документував у рисунку археологічні розкопки. Він спеціалізувався на екслібрисах і створив понад 600 таких символів. Венгринович представив їх на понад 50 індивідуальних і понад 500 колективних виставках у Польщі та за кордоном.

Довбошинський Данило – 27 липня 1924, с. Колки (тепер смт. Колки), Волинська область – † 8 серпня 2012, Луцьк – український живописець, графік. Учень Сельського Романа і Бокшая Йосипа. Заслужений художник України. Член Національної спілки художників України з 1963 р.

Дяденюк Василь – 1 січня 1900, с. Лучинець, Вінницька область –  †21 січня 1944, Відень – український художник, майстер сакрального мистецтва, графік, педагог. Працював у дусі українсько-візантійського стилю. Виставлявся у Львові, Парижі, Варшаві. Учень відомого львівського митця – Олекси Новаківського.

Дядченко Григорій – 7 жовтня 1869, с. Кирилівка, Київська губернія (тепер – с. Шевченкове, Черкаська область) – † 25 травня 1921. Український художник-реаліст. Навчався в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка, 1889–1894 рр – в Петербурзькій академії мистецтв. Малював пейзажі, серед яких мотиви Кирилівки та портрети.

Заливаха Опанас – 26 листопада 1925, с. Гусинка, Харківська область – † 24 квітня 2007, Івано-Франківськ. Український живописець, відомий правозахисник-шістдесятник.   У 1964 році до ювілею Т.Шевченка Заливаха разом з Аллою Горською, Людмилою Семикіною, Галиною Зубченко, Галиною Севрук створив вітраж у Київському університеті. Але ще до прийняття комісією вночі проти 9 березня вітраж був знищений за розпорядженням партійних органів – як «націоналістичний». 27 серпня 1965 року Заливаха заарештований і в березні 1966 засуджений на 5 років таборів суворого режиму за ч.1 ст. 62 КК УРСР, «антирадянська агітація і пропаганда» – за читання і зберігання самвидаву. Карався в Мордовії, де малювати йому забороняли. Тоді Заливаха взявся за малу ґрафіку – екслібриси, листівки. Усі роботи вилучалися і знищувалися. Так пропало понад 200 робіт художника.

Іва́нцев Дени́с-Лев – 5 березня 1910 року, с. Делева Тлумацького району Станіславської (тепер Івано-Франківської) області в сім'ї священика місцевої греко-католицької церкви –  † 13 червня 2003 р. Похований на кладовищі «Дем'янів Лаз» в Івано-Франківську. Після закінчення гімназії в місті Тлумач (1929) навчався в Краківській Академії Мистецтв на відділі малярства (1930–1935) і Варшавському інституті практичних занять (1936–1937). Під час навчання в Кракові був одним із засновників і головою української мистецької групи «Зарево». Упродовж 1935–1939 рр. Був членом «Асоціації незалежних українських митців» (АНУМ) у Львові. Постійно брав участь у виставках АНУМа. У 1938році у Львові отримав 1-шу премію за картину «Хрещення України». Війна змусила Дениса Іванцева переїхати разом з сім'єю до рідного села Делева, де проживали його батьки. Тут він аж до виходу на пенсію в 1970 році працює вчителем місцевої школи.

Ковале́нко Юрій – 27 липня 1931, м. Прилуки, нині Чернігівська обл. – 22 травня 2004, Одеса – живописець, графік. Закінчив Одеське театрально-художнє училище (1959), Ленінградський ін-т театру, музики і кінематографії (1969). Викладав в Одеському художньому училищі (1970 – 1981). Учасник міських, обласних, всеукраїнських, зарубіжних мистецьких виставок від 1968. Основні галузі – живопис, скульптура, графіка, монументальне мистецво. Створював пейзажі, жанрові картини, натюрморти у стилістиці експресивного неонаїву.

Коверко Андрій – 28 серпня 1893, с. Острів, Львівська область – 19 липня 1967, Кишинів, Молдова – український скульптор і різьбяр, член Спілки художників Української РСР. Андрій Йосипович виконував портретні погруддя, фігурні групи, рельєфи у дереві, камені, мармурі, гіпсі, бронзі. Учасник міських виставок від 1922 року.

Мазурик Омелян – 2 лютого 1937, с. Брижава, Польща – † 13 листопада 2002, Париж, Франція – український лемківський художник. Автор численних творів на світську тематику і алегоричних малюнків. Його спеціалізацією був іконопис. Серед його образів відзначаються твори «Пасха Господня» (1975), «Лемківська церква в Поворознику» (1987), «Лемківська церква з похилим хрестом», «Лемківська церква» (1990). Мав понад 30 виставок в Україні, в Франції, США, Канаді, Німеччині, Італії, Бельгії. Перша колективна вставка відбулася в Київському університеті в 1964 році, перша персональна — в 1972 році в Парижі. 

Патик Володимир – 9 жовтня 1926, Чорний Острів, Львівська область – † 28 серпня 2016, м. Львів). Член Спілки Художників України з 1958 року, Заслужений художник України з 1996. Лауреат Національної премії ім.Т.Г. Шевченка (1999). З 2006 року – Народний художник України. Навчався у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (педагог – Роман Сельський).

Плешкан Ольга – 15 червня 1898, с. Чортовець, Городенківський район, Івано-Франківська область – † 25 грудня , 1985, Снятин, Івано-Франківська область – українська художниця, музейний працівник. Навчалася у мистецькій школі Олекси Новаківського.  Експонувала свої твори на виставках у Львові.

Подушко Зиновій – 29 жовтня 1887, селище Очеретин, тепер смт Очеретине, Ясинуватський район, Донецька область — † 29 жовтня 1963, м. Лодзь, Польща). Закінчив 1911 р. Київське художнє училище, 1917 — петербурзьку Академію мистецтв, де навчався у Ціонглінського. У часі визвольних змагань – офіцер Армії УНР. З 1919 жив у Польщі (з 1921 – у Лодзі). Працював художником у міському театрі, в міському архітектурно-проектному бюро. Подушко З. – майстер суто українського національного пейзажу («Захід сонця», «На пасовиську», «Чумацький табір», «Степове село», «Вечір у степу», «Лани збіжжя», «Вітряки», «Оранка», «На Дніпрі» тощо.

Пстрак Ярослав – 24 березня 1878, містечко (смт) Гвіздець, Коломийський район, Івано-Франківська область – † 16 березня 1916, Харків. Малював побутові картини переважно з гуцульською тематикою («Лірник», «Бездомні», «Через кладку», «Гуцул», «Гуцулка з свічкою», «Мати з дитиною»), історичною («Козак з полоненим яничаром», «Олекса Довбуш» та ін.), портрети (Тараса Шевченка). Пстрак працював також у графіці, ілюстрував журнали «Комар», «Оса», «Нове Слово» і повісті Івана Франка «Захар Беркут» та Миколи Гоголя «Тарас Бульба».

Сельська Марґіт – 26 травня 1903, Коломия – † 3 лютого 1980, Львів – українська малярка, дружина Романа Сельського. Навчалася в академіях мистецтв Кракова (1924—1925), Відня (1926—1927) і Модерній Академії в Парижі (1928). Членкиня АНУМ і учасниця її виставок.

Сельський Роман – 21 травня 1903, Сокаль –  † 3 лютого 1990, Львів – український художник. Учень Олекси Новаківського, Казимира Сіхульського. Восени 1925 року молодий художник вирішив їхати до Парижа, де на той час пере- бував цвіт молодої творчої інтелігенції. Там він відвідував модерну академію Фернана Леже й А.Озанфана. У Парижі Р. Сельський спілкувався й з іншими цікавими художниками того часу — з Озанфаном, Коро, Тулуз-Лотреком, Пікассо… Після закінчення Краківської академії Роман Сельський повернувся до Львова, прагнучи творити нове мистецтво. У своїй особі Роман Сельський поєднав талант, добру європейську освіту і виняткові здібності навчити інших. Роботи Р. Сельського зберігаються в колекціях Київського, Львівського і Варшав- ського художніх музеїв, у численних приватних збірках.

Смольський Григорій – 2 грудня 1893, с. Підгірки, нині частина Калуша – † 1 грудня 1985, Львів –  український художник, громадський діяч, краєзнавець. Автор невеличких кольоритних пейзажів, зокрема з Гуцульщини (околиці Космача, Косова) та Бойківщини (Славське, Гребенів, Сколе), паризьких етюдів. Працював у жанрі пейзажу, портрета, натюрморту, створив цілий ряд жанрових композицій, займався графікою. Автор низки статей про українське мистецтво.

Флінта Зеновій – 1 вересня 1935, с. Токи, Тернопільська область  – † 2 квітня 1988, Львів – художник-кераміст, живописець, графік. Заслужений художник України, член Національної спілки художників України. Значний вплив на творчість художника мав рух «шістдесятників», творчість Романа Сельського. У живописі художник надавав перевагу пастелі та темпері. У кераміці особливу увагу приділяв технології розпису, досягненню живописно-графічних ефектів. Художник вів активну громадську роботу як член правління Львівської організації Спілки художників України, постійний голова декоративно-ужиткової секції, член різних комісій, журі.

Шатківський Олекса – 28 травня 1908, Почаїв –  † 28 червня 1979, Львів – маляр і графік. Виставляв власні твори з 1932 у Москві, Варшаві, Львові, Луцькому, Рівному та ін. містах. Наприкінці 1950-х у малярській манері митця відбулись суттєві зміни. Поряд із основними темами — ліричний пейзаж, натюрморт, переважно квіти — автор звернувся до зображення портретів класиків української культури, історичних постатей, народних звичаїв.

(Джерела: https://uk.wikipedia.org; http://www.khpg.org/index.php?id=1177416726; http://www.logos.biz.ua/proj/lnam/online/lnam--20-21.pdf )